НПЗП: чи може наявність інфекційного агента впливати на вибір знеболювального препарату?

О. А. Podpletnya, O. V. Khomiak, I. P. Koshova

Анотація


Мета роботи –у зв’язку із значною поширеністю коморбідної патології великою є ймовірність застосування НПЗП у хворих, що мають супутній інфекційний процес. З урахуванням цього здійснене скринінгове дослідження антимікробних властивостей основних груп цих препаратів із ціллю відбору найперспективніших із них для дальшого поглибленого вивчення.

Матеріали та методи. Чутливість МО вивчали з використанням стандартних методів дослідження: методу «колодязів» і методу визначення антибактеріальних властивостей препаратів за допомогою таблеток, що заснований на здатності лікарської речовини дифундувати в агар, на який висівали тест-культури. Як тест-культури використовували S. aureus, S. mutans, S. pyogenes, P. aeruginоsa, E. сoli, що виділені від хворих, які перебували на лікуванні у стаціонарі. Протестовані переважний блокатор ЦОГ-1 (ацетилсаліцилова кислота, АСК), неселективні блокатори ЦОГ-1 і ЦОГ-2 (кеторолак, диклофенак натрію, ібупрофен, мефенамінова кислота, декскетопрофен), переважні блокатори ЦОГ-2 (мелоксикам і німесулід), селективні блокатори ЦОГ-2 (целекоксиб), селективні блокатори ЦОГ-3 (ЦОГ-1 у мозку) парацетамол і метамізол.

Результати. Під час досліджень встановили, що більшість тестованих НПЗП має антимікробну активність. Препаратами-лідерами з виразності протимікробних ефектів є препарати, що мають достатню ЦОГ-1(3)-активність: АСК, диклофенак, декскетопрофен, метамізол, меншою мірою – парацетамол. Найбільшу активність тестовані НПЗП проявляли щодо грампозитивної кокової флори, більшою мірою впливаючи на S. рyogenes. Блокатори ЦОГ-3 парацетамол і метамізол, на відміну від інших препаратів, що вивчалися нами, сильніше проявляли антисиньогнійну (обидва – помірну) та антистафілококову дію (метамізол).

Висновки. НПЗП з антимікробною активністю потенційно можуть підвищувати активність протиінфекційної терапії. Водночас антимікробна активність НПЗП теоретично може сприяти розвитку резистентності мікроорганізмів унаслідок наявності останніх у середовищі з підпороговими концентраціями засобів із протимікробною активністю. З урахуванням цього велике практичне значення має здійснення дальших клініко-фармакологічних досліджень проблеми.


Ключові слова


НПЗП; коморбідність; анальгетики

Посилання


Bryant, A. E., Bayer, C. R., Aldape, M. J., & Stevens, D. L. (2015). The roles of injury and nonsteroidal anti-inflammatory drugs in the development and outcomes of severe group A streptococcal soft tissue infections. Curr Opin Infect Dis, 28(3), 231–239. doi: 10.1097/QCO.0000000000000160.

Mazumdar, K., Mazumdar Dastidar, S. G., Park, J. H., & Dutta, N. K. (2009). The anti-inflammatory non-antibiotic helper compound diclofenac: an antibacterial drug target. Eur J Clin Microbiol Infect Dis, 28(8), 881–891. doi: 10.1007/s10096-009-0739-z.

Dutta, N. K., Mazumdar, K., Dastidar, S. G., & Park, J. H. (2007). Activity of diclofenac used alone and in combination with streptomycin against Mycobacterium tuberculosis in mice. Int J Antimicrob Agents, 30(4), 336–340. doi: 10.1016/j.ijantimicag.2007.04.016.

Habrieva, R. U. (2005). Rukovodstvo po e´ksperimental'nomu (doklinicheskomu) izucheniyu novykh farmakologicheskikh veshchestv [Manual on experimental (pre-clinical) study of the new pharmacological substances]. Moscow. [in Russian].

Nunes, C., Brezesinski, G., Pereira-Leite, C., Lima, J. L., Reis, S., & Lúcio, M. (2011). NSAIDs interactions with membranes: a biophysical approach. American Chemical Society, 27(17), 10847–10858. doi: 10.1021/la201600y.

Osthoff, M., Sidler, J. A., Lakatos, B., Frei, R., Dangel, M., Weisser, M., et al. (2016). Low-Dose Acetylsalicylic Acid Treatment and Impact on Short-Term Mortality in Staphylococcus aureus Bloodstream Infection: A Propensity Score-Matched Cohort Study. Crit Care Med, 44(4), 773–781. doi: 10.1097/CCM.0000000000001554.

Hendrixa, A. S., Spoonmore, T. J., Wilde, A. D., Putnama, N. E., Hammerc, N. D., Snydera, D. J., et al. (2016). Repurposing the Nonsteroidal Anti-inflammatory Drug Diflunisal as an Osteoprotective, Antivirulence Therapy for Staphylococcus aureus Osteomyelitis. Antimicrob Agents Chemother, 22, 60(9), 5322–5330. doi: 10.1128/AAC.00834-16.

Dastidar, S. G., Ganguly, K., Chaudhuri, K., & Chakrabarty, A. N. (2000). The anti-bacterial action of diclofenac shown by inhibition of DNA synthesis. Int J Antimicrob Agents, 14(3), 249–251. doi: https://doi.org/10.1016/S0924-8579(99)00159-4.

Viehmann, M., Postiasi, S., Balka, G., Spergser, J., Palzer, A., Hennig-Pauka, I., et al. (2013). Evaluation of the efficacy of a combination therapy of an antibiotic and a NSAID following an experimental Haemophilus parasuis infection in nursery piglet. Tierarztl Prax Ausg G Grosstiere Nutztiere, 41(4), 225–232.

Annamanedi, M., & Kalle, A. M. (2014). Celecoxib sensitizes Staphylococcus aureus to antibiotics in macrophages by modulating SIRT1. PLoS One, 9(6), e99285. doi: 11.1371/journal.pone.0099285.

Arunasree, M. K., & Arshad, Rizvi. (2011). Inhibition of Bacterial Multidrug Resistance by Celecoxib, a Cyclooxygenase-2 Inhibitor. Antimicrob Agents Chemother, 55(1), 439–442. doi: 10.1128/AAC.00735-10.

Krause, J., Geginat, G., & Tammer, I. (2015). Prostaglandin E2 from Candida albicans Stimulates the Growth of Staphylococcus aureus in Mixed Biofilms. PLoS One, 10(8), e0135404. doi: 10.1371/journal.pone.0135404.




DOI: https://doi.org/10.14739/2310-1237.2017.2.109671

Посилання

  • Поки немає зовнішніх посилань.


ПАТОЛОГІЯ   Лицензия Creative Commons
Запорізький державний медичний університет