Динаміка простагландину Е2 при хірургічному лікуванні гастроезофагеальної рефлюксної хвороби
DOI:
https://doi.org/10.14739/2310-1237.2023.1.273146Ключові слова:
гастроезофагеальна рефлюксна хвороба, грижа страво-хідного отвору діафрагми, простагландин Е2Анотація
Гастроезофагеальна рефлюксна хвороба (ГЕРХ) – одне з найпоширеніших гастроентерологічних захворювань. Тому питання щодо діагностики та найбільш ефективного лікування ГЕРХ мають неабияку актуальність. Досягнення стійкого позитивного результату лікування не можливе без урахування патогенетичних механізмів виникнення ГЕРХ. Особливо актуальними є недостатньо вивчені питання щодо впливу гуморальних факторів на виникнення ГЕРХ у процесі лікування. Одна з цікавих біологічно активних речовин – простагландин Е2, можлива участь якого в механізмах виникнення ГЕРХ досліджена недостатньо.
Мета роботи – оцінити вплив антирефлюксної операції на рівень простагландину Е2 в сироватці крові та переконатися, що його зміни після хірургічного лікування пов’язані зі зменшенням гастроезофагеального рефлюксу та запалення стравоходу.
Матеріали та методи. Обстежили 35 пацієнтів із ГЕРХ, яким виконали лапароскопічну тотальну антирефлюксну фундоплікацію (26 (74,3 %) жінок, 9 (25,7 %) чоловіків). Вік пацієнтів становив 55,3 ± 11,3 року. В контрольну групу залучили 20 практично здорових осіб (14 (70,0 %) жінок, 6 (30,0 %) чоловіків), середній вік – 56,7 ± 10,6 року.
Імуноферментне дослідження простагландину Е2 здійснили в плазмі крові, яку одержали за стандартною методикою. Простагландин E2 (Prostaglandin E2 ELISA, KGE004B, RnD Systems) визначили імуноферментним методом, що базується на використанні «сендвіч»-варіанта твердофазного імуноферментного аналізу. Процедуру здійснили на імуноферментному комплекcі ImmunoChem-2100 (США) на кафедрі клінічної лабораторної діагностики Запорізького державного медичного університету. Дослідження рівня простагландину Е2 в основній групі здійснили до оперативного лікування та через 2–3 місяці після операції шляхом забору венозної крові та використання названих тест-систем. Статистично результати дослідження оцінили, застосувавши програмний пакет Statistica for Windows 13 (StatSoft Inc., ліцензія № JPZ804I382130ARCN10-J).
Результати. У практично здорових осіб рівень простагландину Е2 у крові становив 16,7 ± 6,1 пг/мл. В основній групі значення простагландину Е2 до хірургічного лікування дорівнювали 25,8 ± 5,7 пг/мл, після нього знизилися до 13,5 ± 5,3 пг/мл. Детальний аналіз структури основної групи показав, що рівень простагландину Е2 статистично не відрізнявся в пацієнтів із різними ерозивними формами езофагіту, CLE і неерозивною рефлюксною хворобою. Статистично вірогідну різницю визначили щодо рівня простагландину Е2 у практично здорових осіб контрольної групи. Кореляційний аналіз показав, що рівень простагландину Е2 не залежить від тривалості кислотної експозиції в стравоході, а також від ступеня тяжкості езофагіту чи наявності CLE.
Висновки. У разі ефективного хірургічного лікування гастроезофагеальної рефлюксної хвороби спостерігали зниження рівня простагландину Е2 після операції порівняно з доопераційними даними до рівня, що встановили в групі практично здорових пацієнтів. Така динаміка рівня простагландину Е2 вказує на можливий вплив цього гормона на тонус нижнього стравохідного сфінктера й активну участь у патогенезі ГЕРХ. Отже, можливе його використання як додаткового діагностичного маркера запалення в стравоході та маркера ефективності хірургічного лікування.
Посилання
Bai, X., Ihara, E., Otsuka, Y., Tsuruta, S., Hirano, K., Tanaka, Y., Ogino, H., Hirano, M., Chinen, T., Akiho, H., Nakamura, K., Oda, Y., & Ogawa, Y. (2019). Involvement of different receptor subtypes in prostaglandin E2-induced contraction and relaxation in the lower esophageal sphincter and esophageal body. European journal of pharmacology, 857, 172405. https://doi.org/10.1016/j.ejphar.2019.172405
Soma, T., Shimada, Y., Kawabe, A., Kaganoi, J., Kondo, K., Imamura, M., & Uemoto, S. (2007). Induction of prostaglandin E synthase by gastroesophageal reflux contents in normal esophageal epithelial cells and esophageal cancer cells. Diseases of the esophagus, 20(2), 123-129. https://doi.org/10.1111/j.1442-2050.2007.00657.x
Sarosiek, J., & McCallum, R. W. (2000). Mechanisms of oesophageal mucosal defence. Bailliere’s best practice & research. Clinical gastroenterology, 14(5), 701-717. https://doi.org/10.1053/bega.2000.0119
Costa, P. M., & Fernandes, F. V. (1985). Efeito do betanecol e das prostaglandinas E2 sobre o refluxo gastroesofágico e o esvaziamento esofágico, em doentes com esofagite de refluxo, propostos para terapêutica cirúrgica [Effect of bethanecol and prostaglandin E2 on gastroesophageal reflux and esophageal emptying, in patients with reflux esophagitis proposed for surgical therapy]. Acta medica portuguesa, 6(2), 83-94. [in Portuguese].
Giuli, R., Siewert, J. R., Couturier, D., & Scarpignato, C. (Eds.) (2003). Barrettʼs esophagus. Columnar lined esophagus. 250 questions – 250 answers (Vol. 1). John Libbey Eurot ext.
Sadatomi, D., Kono, T., Mogami, S., & Fujitsuka, N. (2020). Weak acids induce PGE2 production in human oesophageal cells: novel mechanisms underlying GERD symptoms. Scientific reports, 10(1), 20775. https://doi.org/10.1038/s41598-020-77495-z
Namiot, Z., Yu, Z. J., Piascik, R., Hetzel, D. P., McCallum, R. W., & Sarosiek, J. (1997). Modulatory effect of esophageal intraluminal mechanical and chemical stressors on salivary prostaglandin E2 in humans. The American journal of the medical sciences, 313(2), 90-98. https://doi.org/10.1097/00000441-199702000-00004
Long, J. D., & Orlando, R. C. (1997). Eicosanoids and the esophagus. Digestive diseases, 15(3), 145-154. https://doi.org/10.1159/000171595
Kondo, T., Sei, H., Yamasaki, T., Tomita, T., Ohda, Y., Oshima, T., Fukui, H., Watari, J., & Miwa, H. (2017). A novel prostanoid EP1 receptor antagonist, ONO-8539, reduces acid-induced heartburn symptoms in healthy male volunteers: a randomized clinical trial. Journal of gastroenterology, 52(10), 1081-1089.
Triadafilopoulos, G., Kaczynska, M., & Iwane, M. (1996). Esophageal mucosal eicosanoids in gastroesophageal reflux disease and Barrett’s esophagus. The American journal of gastroenterology, 91(1), 65-74.
Ottignon, Y., Alber, D., Moussard, C., Deschamps, J. P., Carayon, P., & Henry, J. C. (1987). Esophageal mucosal prostaglandin E2 levels in health and in gastroesophageal reflux disease. Prostaglandins, leukotrienes, and medicine, 29(2-3), 141-151.
Sarosiek, J., Yu, Z., Namiot, Z., Rourk, R. M., Hetzel, D. P., & McCallum, R. W. (1994). Impact of acid and pepsin on human esophageal prostaglandins. The American journal of gastroenterology, 89(4), 588-594.
Richter, J. E., & Rubenstein, J. H. (2018). Presentation and Epidemiology of Gastroesophageal Reflux Disease. Gastroenterology, 154(2), 267-276.
Sandhu, D. S., & Fass, R. (2018). Current Trends in the Management of Gastroesophageal Reflux Disease. Gut and liver, 12(1), 7-16.
Katzka, D. A., & Kahrilas, P. J. (2020). Advances in the diagnosis and management of gastroesophageal reflux disease. BMJ (Clinical research ed.), 371, m3786.
Fass, R., Boeckxstaens, G. E., El-Serag, H., Rosen, R., Sifrim, D., & Vaezi, M. F. (2021). Gastro-oesophageal reflux disease. Nature reviews. Disease primers, 7(1), 55.
Slater, B. J., Dirks, R. C., McKinley, S. K., Ansari, M. T., Kohn, G. P., Thosani, N., Qumseya, B., Billmeier, S., Daly, S., Crawford, C., P Ehlers, A., Hollands, C., Palazzo, F., Rodriguez, N., Train, A., Wassenaar, E., Walsh, D., Pryor, A. D., & Stefanidis, D. (2021). SAGES guidelines for the surgical treatment of gastroesophageal reflux (GERD). Surgical endoscopy, 35(9), 4903-4917.
Yadlapati, R., Gyawali, C. P., & Pandolfino, J. E. (2022). Personalized Approach to the Evaluation and Management of Gastroesophageal Reflux Disease. Clinical gastroenterology and hepatology, S1542-3565(22)00079-9. Advance online publication.
Fuchs, K. H., Lee, A. M., Breithaupt, W., Varga, G., Babic, B., & Horgan, S. (2021). Pathophysiology of gastroesophageal reflux disease-which factors are important?. Translational gastroenterology and hepatology, 6, 53.
Fuchs, K. H., & Meining, A. (2021). Current Insights in the Pathophysiology of Gastroesophageal Reflux Disease. Chirurgia (Bucharest, Romania : 1990), 116(5), 515-523.
Chen, S., Du, F., Zhong, C., Liu, C., Wang, X., Chen, Y., Wang, G., Gao, X., Zhang, L., Li, L., & Wu, W. (2021). Gastroesophageal reflux disease: recent innovations in endoscopic assessment and treatment. Gastroenterology report, 9(5), 383-391.
Allan, V. J. (2000). Basic immunofluorescence. In V. J. Allan (ed.), Protein localization by fluorescent microscopy. A practical approach. Oxford University Press.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:- Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
