Особливості мікросателітної нестабільності в слизовій оболонці товстої кишки та сироватці крові у хворих на рак ендометрію

Анотація

Актуальним є вивчення зв’язку між клінічними, фенотиповими і молекулярними факторами ризику раку ендометрію і раку товстої кишки. У 342 хворих на рак ендометрію I–IV стадій віком 30–80 років у пухлинній тканині, сироватці крові та слизовій оболонці товстої кишки методом полімеразної ланцюгової реакції визначали мікросателітну нестабільність. Встановили, що без урахування мікросателітної нестабільності фенотипу раку ендометрію цей генетичний феномен вірогідно частіше визначається в сироватці крові (10,8% випадків), ніж у слизовій оболонці товстої кишки (6,1% випадків). Аналогічну закономірність виявили у випадках, коли пухлина мала фенотип МСН+ (частота мікросателітної нестабільності у слизовій товстої кишки становила 12,2%, а в сироватці крові – 29,6%, р<0,01). При фенотипі пухлини МСН- феномен частіше траплявся у слизовій кишки (3,1%), ніж у сироватці крові (1,3%). Частота мікросателітної нестабільності у тканині товстої кишки була вищою у хворих на рак ендометрію,  що мають характерні для гормонозалежних форм фенотипові ознаки і фактори ризику.